ШАБАСТІВКА
 
    Назва  у поселення явно татарського походження: слово «шабаш» на цій мові означає кінець чогось -  бою, роботи, шляху. В сиву давнину неподалік від поселення Оратів пролягав Чорний шлях. Ось і шабашили тут татари, тобто зупинялися тут для розбою.
    Уцілілі поселенці вийшли із лісів і осіли в нижній течії безіменної притоки Гірського Тікича, започаткувавши Шабаштівку, яка згодом стала Шабастівкою. Коли це сталося – прямої відповіді немає. З’явилось село на початку 1700 – років, в 1754 році засновано Богословську церкву 5 класу, якій виділено 61 десятину землі та хутір.
    В 1900 році в Шабастівці було 242 двори, 1505 жителів. Поміщик Олексій Красицький мав 870 десятин, селяни – 877.
   Радянську владу тут встановили в січні 1920 року. В 1923 р. відбувся черговий адміністративний поділ. Шабастівська сільська рада у складі Шабастівки, Антоніни, Вільно була підпорядкована Цибулівському району Уманської округи. В цьому ж році у зв’язку з пуском Цибулівського цукрозаводу почало діяти сільське бурякове товариство.
    В 1933 році село потряс голодомор, обстановка стабілізувалась лише в 1935 році.
    В селі з 21 липня 1941 р. по 10 березня 1944 р. влада належала  німецько – фашистським загарбникам. А відбудова села та колгоспу тривала багато років і давалась дуже важко. В роки ударних п’ятирічок успішно розвивалось рослинництво, тваринництво.
    В умовах ринкових відносин, кризових явищ в економіці уже в незалежній Україні керівництво Шабастівки не розгубилось, продовжувалось будівництво, в селі з’явилось перше в районі фермерське господарство М. П. Власюка, згодом відбулось розпаювання землі.
  В 1933 році колгосп ім.. Пархоменка став колективним сільгосппідприємством  ім.. Пархоменка. В1991 р.  відділок Половинчик стало самостійним господарством, у КСГП залишились Шабастівка і Вільно.
   В 2001 році в Шабастівці зареєстровано 358 дворів, проживало 812 мешканців. В 2002 році сільським  головою обрано Т.П.Курій, яка і нині працює на цій посаді.
    Шабастівка знаходиться за 12 кілометрів на захід від районного центру, за 280 км від обласного центру, відстань до Монастирища шосейним шляхом 22 км. Територія становить 2597,5  га, комунальної – 88.7 га, приватної – 1774,3 га. За станом на 1 січня 2013 р. проживає 785 осіб, у Шабастівці і Вільно громадян пенсійного віку  229 осіб, працездатного населення 435 осіб, дітей шкільного віку – 81, дошкільного віку – 40, кількість працюючих становить 124 особи. В населених пунктах 435 дворів, в тому числі у Шабастівці 357, у Вільно – 78.
    Місцева рада в селі утворена в 1938 році, кількість виборців нині становить 636 осіб.
   До сільської ради обрано 12 депутатів, працює три постійні комісії. До складу виконавчого комітету обрано 7 осіб, депутатом до районної ради від територіальної громади обрано В.М.Рикуна.
  Землі у власників земельних паїв орендують: ТОВ «ЛатАгроІнвест», селянсько – фермерські господарства «Надія», «Юлія», «Агро – Ритм», «Бджілка», «Юрія-2006», працюють одноосібники. Всі сільгосппідприємства спеціалізуються на виробництві зерна, а СФГ «Юлія» - на виробництві зерна і м’яса свинини. Ставки займають площу 59,5 га і перебувають в оренді.
    На території сільської ради працює 6 магазинів, відділення зв’язку, ФАП, загальноосвітня школа І-ІІІ ст., в якій навчається 63 учні, дитсадок відвідує 20 дітей, працює будинок культури, дві бібліотеки, є спортивний майданчик, футбольне поле. До основних історичних та історико - архітектурних пам’яток належать: панський будинок – колишній маєток графа Красицького, пам’ятник воїнам – інтернаціоналістам, пам’ятник воїнам – визволителям, братські могили у Вільно та Шабастівці, пам’ятний знак жертвам Голодомору.
   Серед найважливіших соціально – економічних проблем: газифікація сіл Шабастівки та Вільно за рахунок державного бюджету та коштів населення; ремонт СБК в Шабастівці – за рахунок державного бюджету, частково місцевого бюджету та соціальних угод, клубу у Вільно, ремонт дороги до цього села, ремонт ФАПу – за рахунок спонсорських допомог, перекриття даху дитсадка, введення в дію нічного освітлення сіл, продовження проведення водогону по вулицях – за рахунок місцевого бюджету, коштів населення.
 
                                               ВІЛЬНО
 
   До Шабастівської сільської ради належить і поселення Вільно, утворене за радянського часу. До революції ці землі належали колишньому княжекриницькому пану Івану Красицькому. В ті часи корінними впливовими родинами стали вихідці із Княжої Криниці родини Мусієнків, Барилюків, Браславських, Крушлинських, Кравченків, Винничуків, Сергієнків, Розуменків. В роки колективізації в маленькому селищі розкуркулили 4 родини, господарство утворили з оселі місцевого куркуля та сусідньої покинутої садиби.
    Вільно багато втратило своїх людей в роки Голодомору, два рази через маленьке поселення прокотилася війна, визволили село 10 березня 1944 року. До 1951 року Вільно було самостійним, мало свій колгосп, всі необхідні будівлі, соціальні приміщення. В1952 році колгосп приєднали до Шабастівки, тривалий час тут працювала птахоферма. Нині в селі проживає 118 осіб.